Історія розвитку обладнання EDI (електродеіонізація) почалася з концепції, запропонованої в 1950-х роках, а комерційне застосування було досягнуто в 1987 році. Згодом воно швидко поширилося по всьому світу, ставши основною технологією підготовки надчистої води.
Концептуальна поява (1950-1980-ті роки): Теоретична основа технології електродеіонізації (EDI) була запропонована американськими дослідниками ще в 1950-х роках, поєднуючи принципи електродіалізу та іонного обміну, з метою досягнення безперервного процесу опріснення без хімічної регенерації.
Комерційний прорив (1987): У 1987 році корпорація Millipore у Сполучених Штатах успішно випустила перший комерційний пристрій EDI, Ionpure CDI™, ознаменувавши офіційний вихід цієї технології на стадію практичного застосування та розпочавши нову еру промислового застосування.
EDI (Electrodeionization) — мембранний сепараційний процес опріснення, який органічно поєднує електродіаліз та іонний обмін; це високо-технологія, екологічно чиста технологія. У міжнародному масштабі в даний час працює понад 3000 установок EDI (електродеіонізація) із загальною продуктивністю понад 30 000 м³/год.
За останні два десятиліття технологія EDI зазнала швидкого розвитку, знайшовши широке застосування не лише в проектах надчистої води в електронній і фармацевтичній промисловості, але й поступово замінивши традиційні системи опріснення змішаного шару в проектах демінералізації хімічних теплоелектростанцій, що відображає екологічну та екологічну технологічну модернізацію.
Очікується, що в майбутньому технологія EDI досягне прориву в зниженні витрат, покращенні адаптації живильної води, вирішенні проблем засмічення мембран та інтеграції з іншими технологіями.
